Георгій Зубко: хокей – це справа життя і честі. Частина 2

З приходом до ФХУ Георгія Зубка збірна отримала набагато більші можливості й умови для підготовки

Зубко став робити акценти на збільшенні кількість навчально-тренувальних та днів підготовки, підвищенні рівня матеріально-побутового забезпечення гравців збірної. У тренерів з’явилися шанси переглядати більшу кількість кандидатів та робити більш зважений вибір на користь тих чи інших гравців. Зубко намагався досягти якості процесів, бо ставив на результат, на перспективу.

Аби посилити сектор збірних , до цієї діяльності Зубко долучив профільного віце-президента Олександра Годинюка, чинного про-скаута одного з клубів НХЛ, з досвідом тренерської та менеджерської роботи на Заході. Як результат була впроваджена нова система звітності та оцінки кандидатів до складу збірної, запрацювала експертна рада, включно зі співробітниками клубів НХЛ, побудована вертикаль збірних команд України. За Зубка запрацювала нова для України модель, яка давно й успішно функціонує в провідних хокейних лігах світу, а саме, модель чіткого розподілу обов’язків між членами тренерського штабу. Логіка полягає в тому, що головний тренер не диктатор з фінальним словом щодо всіх питань побудови гри чи команди, а навпаки, його рішення спирається суворо на висновки тренерів штабу, що відповідають за конкретні напрямки.

Вжиті Зубком заходи й нововведення не змусили довго чекати: починаючи з 2022-го року збірна щорічно покращувала свої результати. За планом до 2030-го року команда має закріпитися в еліті світового хокею, про що раніше не було й мови, бо допускалося перебування команди лише в дивізіоні ІА.

Великий внесок зробив Зубко й й функціонування національної жіночої збірної України, коли ще в якості віце-президента ФХУ забезпечив фінансування видатків на проведення чемпіонату України серед жінок, а також на заходи національної жіночої збірної команди. Після важких років пандемії у 2022-му році саме за ініціативи Зубка було прийнято рішення про відновлення діяльності збірної, а також чемпіонату України серед жінок, завдяки чому є перспективні плани до поступового просування дивізіонами.

Юніорська та юнацька збірні – тема окремої уваги Зубка. За його президентства було здійснено чимало системних прогресивних переформатувань щодо цього напрямку, завдяки чому у збірних з’явився свій стиль ігри, спортсмени почали демонструвати активний пресинг. Загалом впровадження єдиної вертикалі з регулярним проведенням експертних рад, аналізом гри команд значно вплинуло на ефективність роботи ліфтів між збірними, на якість підготовки, самої гри та кількість перемог.

Подібних підходів і близько не було за керівництва Брезвіна, який практично занедбав усі цикли процесу підготовки й розвитку збірних. Його ніколи не цікавила стратегія, стійкий ефект, а лише миттєві, показушні результати.

За президентства Зубка ФХУ перестала бути диктаторською, волюнтаристською, кулуарною, зацикленою на особистих інтересах першої особи, а стала більш прозорою, демократичною, ефективною, заточеною на популяризацію, розвиток українського хокейного спорту, та посилення бренду «Україна» в світі. Звісно ще є немало проблем та невирішених завдань, ще багато чого не вдалося зробити, з помилок зроблено багато висновків, і про це Зубко відкрито говорить, у тому числі, про свою відповідальність.

Та головне й принципове, що для Зубка хокей – не забавка, ширма чи джерело збагачення, чим служив спорт для Брезвіна. Для Зубка хокей - це стан душі, справа життя і честі, частина особистої філософії.