Як врятувати Україну від «надів» та «міндічів», що знекровлюють її зсередини

Голова сільської ради Надь Федір Федорович

Поки одні українці чинять спротив російській навалі, виборюють право не бути рабами на своїй, Богом даній, українській землі, інші, подібні Федору Надю, місцевому царьку із Закарпаття, перетворюють мешканців громади на справжніх рабів, що мають підкорятися виключно його волі та рішенням, дихати й говорити, коли він дозволить, жити згідно встановленим ним особисто законам та правилам

Голова Великодобронської сільської ради Федір Надь – такий собі ділок-кровопивець на тілі держави, без принципів, без совісті, без честі. Для нього влада - не інструмент для покращення життя громади, а інструмент тиску, шантажу, корупції, криміналу, націлений на особисте збагачення.

Надь демонстративно й відкрито поводить себе як рабовласник, вважаючи територію громади своєю вотчиною, включно з її наляканими мешканцями. Він навмисно створив атмосферу страху, недовіри, розбрату й задухи, посіяв серед мешканців відчуття безвиході, розчарування та відчаю, задушив будь-які прояви вільної громадської думки чи конструктивної критики на адресу рішень сільради, яку він сам уособлює.

Надь встановив негласні правила, згідно з якими він – це і влада, і закон, і єдиний хазяїн, який диктує політику життя громади. Якщо хтось з громади не підкоряється чи має окрему думку, то Надь одразу вмикає репресивну машина – когось лякає ТЦК, когось шантажує, до когось застосовує силу, а деяким натякає на зв’язки зверху, прикриваючись прізвищем голови воєнної розвідки та іншими високими чинами з МВС ТА СБУ.

Тому, факт постійного відтоку жителів громади з рідних осель повністю на совісті голови сільради Надя, який через свій диктат, через моральний та психологічний терор, що застосовує до громади, через гіпертрофовану любов до грошей, через нелюдську зажерливість та ненаситність до збагачення, втратив відчуття реальності, людське обличчя , і як керівник, і як особистість. Скоро в місцевій школі не буде кому навчати дітей, бізнес втратить можливості триматися на плаву та розвиватися. Навіть місцеві священнослужителі страждають від погроз та тиску з боку голови сільради, який вважає себе щонайменше посланцем Бога на землі. Тож чи вартують щось для Надя як керівника громади прохання і звернення Президента до нації в лиху годину випробувань про єдність, злагоду, чуйність, взаємну підтримку та добрість один до одного – питання риторичне.

Насправді, такі високі матерії навряд чи торкаються струн душі Надя, утім, він вправно паразитує на ресурсах громади, помножуючи свої статки, цинічно розпоряджається бюджетними потоками на свій розсуд, торгує землею як в супермаркеті, фактично живучи поза законом, поза війною, поза потребами людей і держави, маючи за пріоритет свої шкурні інтереси та амбіції своїх ненажерливих карманів.

Надь – герой «міндіч-гейту» місцевого рівня: всіх тримає в руках і залякує високою «кришею», контролює потоки, схеми, має покровителів в силових структурах. Він не гірше корупціонерів столичного розливу руйнує опори держави, бо своєю «діяльністю» не сприяє розвитку, а ніби той паразит, що зсередини підточує країну, лише висмоктує, руйнує, деморалізує, цькує, сприяє зневірі в перемогу й майбутнє.

Надь не воює, не волонтерить, не зміцнює громаду, не працює задля її прогресу – він вичавлює з неї ресурси та прибутки, котрі могли би належати її мешканцям, бо громада, як він вважає, і є його особистий бізнес-проект. Такі як Надь нахабно обкрадають людей і державу, поки війна, поки вибори є дуже примарною перспективою.

То на чиєму боці грає цей горе-гравець Надь: на боці своєї громади, своєї держави, українства?! Було би логічно зацікавитися подібним питанням правоохоронним органам, і мова не про тих, котрі його кришують, і, можливо, отримують від нього хабарі, а про тих, хто з честю носить погони, відстоює справедливість, закон і порядок.

На жаль, саме такі як Надь політично дуже живучі, завжди потрібні, завжди при «схемах», завжди «при владі», незалежно від того, яка влада в столиці. Вони царі місцевих бюджетів і потоків, вони міні-диктатори, що вважають місцевих мешканців за рабів. Існування топ корупції однозначно впливає на слабкість держави, але ж чи не головним фактором, що її знекровлює, є існування тисячі дрібних паразитів - «надів» та «міндічів», які можуть зжерти її зсередини раніше за того лютого ворога, з яким ми відважно воюємо.

Доки кожна громада не почне ставити на місце знахабнілих «надів» та «міндічів» - надавати факти про їхню «діяльність» ЗМІ, а згодом і правоохоронцям, доки прості громадяни не почнуть давити їх, демонструючи свою відповідальність, контроль, прозорість і право на справедливість, доти боротьба з топ корупцією в столиці буде тільки частиною справи, доти ми не побудуємо правову, достойну і комфортну Україну для українців та всіх охочих інвестувати в неї, працювати тут і розвивати нашу прекрасну українську землю.