Новопризначений генпрокурор: «Я представляю не політичну силу, а закон»

Нещодавно ВР підтримала запропоновану президентом кандидатуру Руслана Кравченка на пост генерального прокурора. Ба більше, він став наймолодшим очільником Офісу генпрокурора України (ОГПУ) за всю історію незалежної держави

Слід зазначити, що з тих чи інших політичних міркувань на якийсь період логіку призначати у перше крісло ОГПУ фахового прокурора було переглянуто. Тож протягом останніх майже десяти років у генпрокурорському кріслі опинялися різні керівники, яких ЗМІ характеризували то «своїми людьми від влади», то «особисто близькими до глави держави», то «продиктованими кон’юнктурою моменту», утім, про кар’єрних прокурорських мова не йшла.

У професійному середовищі по-різному оцінювали подібну філософію призначень, бо, насправді, це призводило до гри в піддавки, до очевидних фактів порушення прокурорської етики, і за великим рахунком не демонструвало ефективність та рівновіддаленість від політики.

Тож маючи на увазі логіку минулого досвіду щодо вибору фігури генпрокурора, усі опитані нами експерти вказують, що рішення про призначення Руслана Кравченка сприймається як позитивне.

«По-перше, він має за плечима достатній стаж служби в органах прокуратури. По-друге, він не «людина влади чи президента» у класичному сенсі застарілих елементів нашої політичної ментальності. По-третє, не має скандальних шлейфів. Добре проявив себе у воєнний час. Може похвалитися успіхами у розслідуванні резонансних кримінальних проваджень, а його молодий вік буде добре сприйматися суспільством, особливо, якщо він зарекомендує себе дієвим, швидко підтвердить свою роботу арештами та справами на контрасті з його попередниками», - вважає один з політологів.

Ми зафіксували основні пріоритети, яких пообіцяв дотримуватися новий генпрокурор. Вони стосуються аспектів, які перетворилися на камінь спотикання для переважної більшості його колег попередників. Кравченко пообіцяв бут політично незалежним і не відкривати політично вмотивованих справ, підняти довіру до прокуратури з боку суспільства і партнерів, зміцнити її координаційну роль серед правоохоронних органів, принципово не підтримувати «традицію кумівства».

Звісно, що наведені Русланом Кравченком акценти не відміняють болючих для суспільства тем, на яких має серйозно сконцентруватися генпрокурор, ба більше, показати реальні позитивні зрушення по цих напрямках. Проблема подолання корупції все ще залишається кричущою, непростою є тема продовження реформування прокурорського відомства, відкритим для суспільства є і найголовніше питання, яке, до речі, дуже адекватно сформулював сам генпрокурор - «тримати всіх у межах закону», до чого можна тільки додати «всіх без виключення, не зважаючи на посади, статуси, зв’язки чи статки».

Без негативних оцінок з боку громадськості відбулися перші нові призначення заступників генерального прокурора – Максима Крима, Марії Вдовиченко та Андрія Лещенка, а також прокурора Київщини – Дмитра Прокудіна. Про всіх новопризначенців відомо у профільних громадських колах.

«Ці прокурори добре відзначилися у кризових обставинах війни. Не схибили, як керівники своїх підрозділів, і як люди. Змогли належним чином організувати робочий процес. Вони достатньо молоді, але не новачки у прокурорській справі, і не помічені в політичних інтригах, до яких іноді схиляють правоохоронців різного роду ділки від політики чи бізнесу», - зазначив голова відомої громадської антикорупційної організації.

Руслан Кравченко отримав міцний кредит довіри. Утім, це означає лише одне – довіра повинна бути підкріплена результатами. Воєнний час у значно більшій мірі, ніж мирний, вимагає темпів, швидкості, ефективності. На цьому буде наполягати президент і суспільство. В іншому випадку, всі минулі успіхи щодо гучних справ, накоплені Русланом Кравченком у бекграунді раніше, можуть бути нівельовані. Робота генпрокурора буде під мікроскопом громадян і партнерів, тож рішучість, відкритість, контактність у спілкуванні з громадськістю, фактор репутаційності будуть знаковими китами для діяльності нової команди.

Україна входить у переломний період з війною, партнерською підтримкою, внутрішньою суспільною температурою, тож на часі максимальна концентрація зусиль, відповідальності, дисципліни задля досягнення зальноукраїнського прориву. Роль генпрокурора у цих процесах, його здатність організувати стабільну роботу прокурорського механізму загалом – надважливі складові.

У найбуремніший період історії України, яка воює за своє існування, продовжує реформуватися, переосмислює життя в умовах сучасної війни, набуває нового досвіду та якості, призначення амбіційного молодого генпрокурора є доречним, з точки зору формування нової української політичної культури, викликів, надання імпульсу правоохоронним структурам діяти більш наступально щодо боротьби зі злочинністю.

«Я представляю не політичну силу, а закон. І переконаний, що прокуратура має залишатися поза будь-яким політичним впливом», - заявив Руслан Кравченко. Бажаємо новому генпрокурору з такою філософією пройти всю каденцію.