GTranslate

English Portuguese Spanish

Українська стратегія: продумана економічна політика з акцентом на повагу до людського ресурсу

18 Septiembre 2025
Українська стратегія: продумана економічна політика з акцентом на повагу до людського ресурсу

Я належу до нації, яка є унікальною з багатьох причин. Утім, серед основних я би виділила вміння виживати за найнесприятливіших умов, і попри все, зберігати національну самобутність. Більш ніж тисячу років українці безперервно борються за своє існування в нерівних умовах, і знаходять сили чинити опір жорстоким ворогам

Так, ця велика війна, спричинена російською агресією, розпорошила українців по всьому світу. І, звісно, в умовах війни демографічна проблема є вкрай нагальною, як і проблема втрати економічного потенціалу. Разом з тим, я не вважаю, що загрозливе питання демографії стане фактором зникнення української нації, а саме на цьому наголошують деякі фахівці.

Заглибившись у тему демографії, я стикнулася з фактом про те, що демографічна проблема є в українському порядку денному з першого дня відновлення нашої незалежності. За даними Держстату, на початку 1993 року чисельність населення в Україні була на піку історичного максимуму – 52 млн. 244 тисячі. З наступного року почалося його поступове зменшення. У 2025 році Міжнародний валютний фонд надав свою цифру – 32, 9 млн. осіб, хоча в умовах війни оцінювати достовірність подібних даних занадто складно.

Така демографічна картина зумовлена цілою низкою причин, головна з яких сьогодні - широкомасштабна війна. Одначе, скорочення чисельності українців спостерігалося і в мирний час через причини, котрі загалом характерні для західної цивілізації. До речі, тенденція до падіння народжуваності в розвинених країнах і неспроможність розв’язання цієї проблеми виключно економічними методами – тема, що заслуговує окремого обговорення.

У будь-якому випадку, зменшення кількості населення негативно впливає на економічний та оборонний потенціал України. Серед відомих чотирьох ресурсів, на яких тримається економічна сфера – земля, капітал, підприємницькі здібності, робоча сила, і від обсягу яких залежить майбутній розвиток національного господарства, ми втрачаємо один з основних ресурсів – робочу силу.

Для України така констатація дійсно невтішна, але, на мою думку, не є катастрофічною. Чисельність населення є наріжним каменем економічного добробуту і водночас зовсім не гарантує його. Такий висновок можна зробити, порівнюючи дані за 2024 рік щодо двох країн: Ізраїль, де мешкає менше 10 млн. осіб, у минулому році виробив $540 млрд. ВВП, і Бангладеш із населенням більш ніж 173 млн. осіб отримав ВВП $450 млрд.

Першопричиною такої різниці є рівень продуктивності праці, що в свою чергу залежить від багатьох відомих чинників – ефективності й стійкості інституцій, організації національної економіки, підприємницького клімату, рівня освіти, тощо. Тож саме у цьому напрямку треба рухатися Україні, аби завдяки синергії держави та суспільства досягти створення сприятливого економічного середовища, з високим рівнем підприємницької свободи, з комфортним інвестиційним кліматом.

А отже, скорочення чисельності населення, яке нині переживає Україна, не є остаточним вироком і не дорівнює вічному економічному занепаду. Розумна національна стратегія, продумана економічна політика, дбале ставлення до людського ресурсу, з акцентом на молоде покоління, разом зі сприятливими зовнішніми факторами здатні конвертуватися у високі й стабільні темпи українського зростання.

Збереження Української держави й українства як такого – завдання першочергове. На шляху досягнення нашої спільної цілі ми – молодь йдемо в авангарді, наближаючи перемогу цінностей демократії, справедливості, людяності та свободи над темрявою диктатури, зневолення і страху.

Мілана Шапошник